У Харківській області місто Вовчанськ майже повністю знищене російською авіацією та артилерією
Новий наступ російського окупаційного контингенту на півночі Харківської області розпочався рівно 6 місяців тому – 10 травня 2024 року. Почався з масованої артилерійської підготовки. На місто Вовчанськ, села Стрілече, Глибоке, Липці та інші полетіли сотні мін, снарядів і ракет реактивної артилерії. Ворог намагався здійснити бліцкриг, однак ув’язнув на півночі регіону, максимально просунувшись на 10-12 км на Липцівському напрямку.
Реальний замисел росіян залишається не до кінця зрозумілим. Виникає багато питань щодо напрямків нового наступу. Якщо Липці дають пряму дорогу до Харкова, то Вовчанський напрямок географічно замкнений між річками Сіверський Донець і Оскіл, а з заходу будь-яке просування ворожих військ на оперативний простір обмежує ще й досить велике Печенізьке водосховище. У межах Вовчанська є теж водна перепона – річка Вовча.
Російське командування, вочевидь, готувало наступ на Харківському напрямку, однак, за інсайдерською інформацією, розпочатися він мав дещо пізніше – 15-16 травня. Із огляду на весняне рішення США відновити фінансування для України, російський Генштаб міг форсувати підготовку та висування військ у наступ. Оскільки повне забезпечення Харківського напрямку американськими засобами ураження, мабуть, унеможливило навіть теоретичні шанси росіян вклинитися на бодай якусь дистанцію в оборону на півночі Харківської області.
Тим не менше ворог, попри невдачу, продовжує методичні удари по Вовчанську та іншим населених пунктах насамперед з літаків керованими авіабомбами.
Як зараз виглядає Вовчанськ, скільки там проживає мешканців, хто контролює агрегатний завод, на скільки відсотків знищене місто, як проходила евакуації, про поранення та обстріли, а також про найбільш яскравий спогади про колись рекреаційну Вовчанську громаду в інтерв’ю виданню "Думка" розповів начальник місцевої військової адміністрації Тамаз Гамбарашвілі.
Яким був Вовчанськ перед другим наступом росіян 10 травня? Що було в місті пошкоджене після деокупації?
- Ситуація у Вовчанську, ви самі бачили і розумієте, після деокупації більш-менш спокійна була. І місто не відчуло тих реалій війни, які були. Але після деокупації ворог почав завдавати повномасштабних ударів по місту. Завдавав ударів із мінометів, із артилерії. Тому до 10 травня, майже протягом 1,5 років, ворог постійно і систематично руйнував місто. Останні місяці, це березень і квітень, ворог почав тероризувати вже і керованими авіабомбами, завдавав удари по місту, і тероризував наше населення за допомогою FPV-дронів. Пересуватися по місту було вкрай небезпечно.
Станом на ранок 10 травня наскільки був пошкоджений Вовчанськ?
- Вовчанськ на травень пошкоджено було, якщо брати у відсотках, то на 20-25%.
Чи могли би ви згадати, яким чином починався наступ росіян вночі та вранці 10 травня?
- Ситуація була важка, але контрольована. Усі працівники були попереджені, щоб були напоготові. Ми розуміли, тому що в засобах масової інформації, у телеграм-каналах були повідомлення, що можливий наступ. Було скупчення ворога. Тому ми намагалися підготуватися до цієї ситуації. Але ж у ніч із 9 на 10 травня ворог завдав масованого удару по Вовчанську, по всьому місту, з усіх видів зброї. Зателефонували співробітники, що почався наступ. Працівникам і мешканцям міста навіть важко було виїхати, тому що ворог почав завдавати ударів з артилерії, РСЗВ, КАБами. Дуже небезпечно було навіть виходити з будинків. Під ранок, звичайно ж, трішечки ворог зменшив удари, тому була змога почати евакуацію населення.
Чи були під час першого масованого удару жертви серед цивільних?
- Так, звичайно. Почалися обстріли, почалися руйнації, люди переховувалися, намагалися виїхати. Так, звичайно, були і поранені, і загиблі. Тому 10 травня ми зустріли з жахом.
Цифри можете назвати?
- Цифри зараз ми не можемо підрахувати, тому що це велика кількість поранених було і безвісти зниклих. Зараз немає доступу до міста, щоб це профільтрувати і надати повну інформацію.
Чи розумієте ви, чому саме на Вовчанськ росія почала наступ? Із географічної точки зору логіки немає, оскільки місто знаходиться на лівому березі річки Сіверський Донець і, навіть пройшовши Вовчанськ, армія ворога уперлася би у Печенізьке водосховище.
- Логіки немає. Ми самі розуміли, якщо брати стратегічні умови, що Вовчанськ не є стратегічним об’єктом і тактично вони не мали змоги далі просуватися. Тому ми себе тішили, що ворог, можливо, не буде завдавати ударів по Вовчанську, того що стратегічно це невигідно. Але ж 10 травня показало, що ворог почав масштабний наступ на місто. Шукати логіку? Я не розумію, як у ворога шукати логіку.
Якщо брати всю північ Харківської області, чи розумієте ви, для чого був цей наступ? Вони планували захопити Харків? Чи це просто відволікання уваги і розтягування сил?
- Я розумію, що ворог намагався завдати ударів масовано по всій північній частині області. Так, постраждали не тільки Вовчанськ, але й напрямок Липців. Я думаю, що відкрили би удари і по інших населених пунктах, якщо би був успіх у Вовчанську і в напрямку Липців. Але ж наші Збройні Сили, наші хлопці зупинили наступ. Тому ворог не реалізував своїх планів наступу на місто Харків.
Тобто росіяни стратегічно планували, з вашої точки зору, підійти до Харкова?
- Я вважаю, що так.
Чому зав’язли у Вовчанську? Що було з укріпленнями?
- Дуже багато було питань щодо фортифікаційних споруд, обороноздатності. Але всі військові частини, які базувалися протягом півтора року в місті Вовчанськ, на прилеглих територіях до Вовчанська, максимально докладали зусиль, щоб забезпечити і відбудувати всі фортифікаційні споруди. Максимальних зусиль. Тому що в такій близькості до ворога і до кордону вкрай важко і будувати, і щось планувати. Але, дякуючи хлопцям, хлопці будували, окопувалися, робили бліндажі, робили опорні пункти. Чому зав’зли? У першу чергу, дякуючи нашим Збройним Силам. Хлопці були готові до відсічі. Плюс, географічне розміщення міста. Зупиняє річка Вовча. Збройні Сили не дали перейти цю річку, тримають оборону в центрі міста Вовчанськ.
Ви знали, що наступ почнеться саме 10 травня?
- Дуже багато інформації було. Були розмови і про 9, і про 10, і про 15. Але ж ми не розуміли, коли агресор нападе на місто. Ситуація показала, що в ніч із 9 на 10 ворог почав завдавати ударів.
Коли востаннє ви були у Вовчанську?
- У Вовчанську я був напередодні свого поранення. Це було 15 травня. Поранило мене 16-го. Це ми востаннє заїжджали. Евакуювали людей, контролювали ситуацію. Намагалися контролювати ситуацію разом із поліцією, разом із військовими, з волонтерами. Зараз ситуація ускладнилася, тому зараз потрапити в саме місто Вовчанськ вкрай небезпечно.
Як ви зараз працюєте? Чи є у вас якісь обов’язки як начальника Вовчанської міської військової адміністрації?
- Ми працюємо: я як начальник Вовчанської міської військової адміністрації, усі працівники міської ради, військової адміністрації. Працюємо в повній мірі. Тому що громада функціонує. У громаду входить 75 населених пунктів. На сьогоднішній день на території громади проживає 2,5 тисячі населення. Працюємо зараз із усіма мешканцями, які евакуювалися, надаємо максимально послуги і соціальні, і юридичні. Відновлення документів тощо. Тому ми працюємо зараз більше, ніж ми працювали у Вовчанську. Люди зараз потребують максимальної допомоги. Ми зараз базуємося і знаходимося в місті Харків. Допомагаємо і працюємо задля забезпечення всіх послуг мешканцям Вовчанської громади.
Скільки населених пунктів громади зараз окуповані?
- Якщо рахувати, то зараз чотири населені пункти окуповані. І у двох населених пунктах ведуться бої. Це місто Вовчанськ і село Стариця.
Чи встигли ви до 10 травня евакуювати документацію і працівників? Чи щось залишилося?
- Залишилося. Не було змоги максимально вивезти всю документацію, усе, що знаходилося в місті. Ми продовжували працювати. Ми працювали у Вовчанську, ми працювали в інших населених пунктах. Ми сподівалися, що не буде цієї ситуації. А об’єми великі щодо евакуації. Ви ж розумієте, що евакуювати повністю місто – неможливо.
Під час евакуації у травні ви отримали поранення. Могли би ви розповісти, як це відбулося?
- Поранення я отримав під час евакуації мирного населення. Ми в селі Бугаївка розгорнули евакуаційний штаб. Там були залучені і працівники Національної поліції, і працівники ДСНС, волонтери, журналісти. Ми всі разом працювали задля евакуації населення. Ми базувалися в одній точці. Потім була інформація, що ворог знає про наші наміри і що є велике скупчення населення у селі Бугаївка. 16 травня ми змінили локацію від будинку культури в інше місце. І під час евакуації ворог завдав удару з РСЗВ касетними боєприпасами саме по штабу, по скупченню населення в цьому населеному пункті. Під час цього удару я отримав поранення і був доставлений до обласної клінічної лікарні.
Чи були загиблі?
- Слава богу, загиблих не було. Ще постраждали під час цього удару працівники центральної лікарні. Їм теж допомогли, надали всю допомогу в лікарні.
У серпні ви казали, що Вовчанськ зруйнований на 90%. Яка ситуація зараз?
- Якщо у відсотках брати, то так і залишається 90%. Але ж факти руйнації і масштаби руйнації, звичайно, збільшилися. Якщо ви бачили світлини з міста Вовчанськ, то ви розумієте, що якщо було зруйновано у дев’ятиповерхових будинках сьомий і восьмий поверхи, то зараз ми бачимо, що дев’ятиповерхових будинків взагалі немає. Адміністративні будівлі стерті до фундаменту. Тобто руйнації максимальні по місту. Але у відсотковому вираженні залишається 90%. Якщо ми ведемо мову щодо всього міста Вовчанськ, ви розумієте, що бойові дії ведуться хоч у центральній частині міста, але це правий берег річки Вовча і це максимально наближено до північної частини. Велика частина міста залишається по лівому березі річки Вовча. Там не так ворог завдає ударів. Але руйнації великі.
Чи є щось ціле у Вовчанську?
- Так, у південній частині міста ми бачимо, що є непошкоджені будинки, але це маленький відсоток.
Чим найбільше втрат місту завдає ворог? Яка найбільш руйнівна зброя була застосована у Вовчанську?
- Звичайно, ворог завдає найсильніших ударів керованими авіабомбами. Під час другого наступу на місто у травні ворог завдавав за добу по 20-30 ударів керованими авіабомбами. Ви розумієте, які це масштаби руйнації і яка це кількість ударів.
Чи були застосовані ФАБ-3000?
- На сьогоднішній день, як доповідають нам військові, так, і півторатонні, і тритонні були застосовані по місту Вовчанськ.
Скільки зараз людей залишається у Вовчанську? Хто ці люди, чому вони не виїжджають?
- Люди залишаються в місті. На сьогоднішній день, за приблизними підрахунками, 30-40 осіб, які проживають у місті Вовчанськ. Переважно це південна частина міста. Трішечки віддалена від лінії зіткнення. Люди відмовляються від евакуації. Разом із поліцією, разом із військовими ведуться перемовини з цими мешканцями, щоб вони залишали свої будинки. Але вони навідріз відмовляються. Переважно це люди похилого віку, які проживали все своє життя в місті й не мають бажання виїжджати з міста.
"Ждуни"?
- Я би не сказав, що це "ждуни". "Ждуни", якщо їх так називати, у перші дні травня почали переміщатися в північну частину міста, щоб перейти на сторону ворога. Це люди, які чекали ворога, то вони виявили себе протягом дня-двох, вони почали пересуватися в напрямку ворога.
Чи могли би ви розповісти про настої мешканців Вовчанська, адже ці люди тривалий час перебували під впливом російської пропаганди? Хоча всі, з ким мені доводилося там спілкуватися, говорили українською.
- Так, звичайно, саме місто Вовчанськ і громада спілкується українською мовою, на суржику переважна більшість. У 2022 році вся громада була в окупації. Після деокупації переважна більшість активних людей, які підтримували країну-агресора, виїхали разом із місцевою владою. Вони виїхали на територію російської федерації і зараз перебувають там. Після деокупації в місті залишилися люди переважно проукраїнські, які не мали змогу виїхати на підконтрольні території. Тому у вересні 2022 року велика кількість населення виїхала на підконтрольну територію України. Розселилися в Харківському регіоні та інших регіонах України. Населення громади зменшилося на багато після деокупації.
Чи вам відомі факти розстрілів чи катувань мирного населення у Вовчанську?
- Таких фактів розстрілів не було. Але ж усі ви знаєте і чули щодо агрегатного заводу, підвалів агрегатного заводу. Там, де була катівня, де утримувалися люди з проукраїнськими думками. Ворог збирав таких людей та утримував у цих підвалах агрегатного заводу. Деякі люди знаходилися тиждень-два, деякі – місяцями. Деякі люди знаходилися майже всю окупацію в цих підвалах.
Що зараз із агрегатним заводом?
- Ворог постійно завдає ударів по агрегатному заводу, не полишає намірів захопити агрегатний завод. Тому завдає постійно ударів керованими авіабомбами. Тому зараз агрегатний завод теж зруйнований максимально.
Він залишається під нашим контролем? Пару тижнів тому росіяни заявляли, що знову захопили агрегатний завод.
- Ні, знову вони не захопили. Були наміри захоплення, але ж хлопці наші, Збройні Сили відсікають ці наміри. Тому агрегатний завод зараз під контролем Збройних Сил. Тому ж і ворог постійно завдає ударів. Ви ж розумієте і бачите, що постійно ідуть удари керованими авіабомбами по заводу. Якщо би він був підконтрольний загарбникам, вони б не били так агресивно по цьому заводу.
Чи є попередні чи округлені оцінки шкоди, яку ворог завдав Вовчанську під час бойових дій?
- Ці підрахунки не робилися. Ви самі розумієте, яка зараз ситуація у Вовчанську. І кожен день ця ситуація прогресує, це у плані руйнації не тільки міста Вовчанськ, а й усіх прикордонних населених пунктів. Зараз немає можливості виїхати та оцінити. Ми зараз можемо тільки дивитися на ситуацію тільки зі світлин військових і журналістів, які виїздять. По фото та відеофіксації. Виїхати комісійно і оцінити збитки зараз немає можливості. Уся інфраструктура зруйнована. Тому на сьогоднішній день дуже важко порахувати масштаби і перевести їх у кошти.
Питання, скільки мешканців Вовчанська отримали компенсацію за зруйноване житло, є неактуальним, тому що неможливо провести оцінку?
- Так, звичайно! Зараз комісія щодо обстеження і надання допомоги поки що не працює. Тому що комісія не має змоги виїхати і дослідити ті руйнації, ті житлові будинки, які пошкоджені. Тому зараз ми займаємося допомогою громадянам щодо впорядкування документів на право власності на будинки. Потім, якщо ситуація більш-менш налагодиться, комісія буде в безпечні місця виїжджати і оцінювати руйнації.
Правового механізму оцінити руйнування за фото чи відео не існує?
- Поки що не існує. На державному рівні це питання вирішується, але на сьогоднішній день це питання ще не вирішене.
Де переважно оселилися мешканці Вовчанської громади, які виїхали?
- Переважна більшість знаходиться в Харківському регіоні. Більшість в самому місті Харків, інша частина – люди, які роз’їхалися по інших громадах нашого регіону.
Чи були у Вовчанську знищені культурні чи історичні пам’ятки?
- Якщо дивитися по фото і відеофіксації, то центральна частина міста, де знаходилися культурні цінності, зруйнована повністю, на 100%. Центральна частина міста – це історичне місце, тому що воно будувалося більше 100 років тому. Це будинки і споруди вже є культурною цінністю. Але ж центральна частина зруйнована на 100%. Там і аптека була, і адміністративні будівлі, це відділ соцзахисту, ЦНАП, адміністрація, міська рада. Ці всі будинки, які були збудовані ще 100 років тому. Це історична пам’ятка була.
Як ви вважаєте, чи існує майбутнє у Вовчанська. Адже на 90% міста нема?
- Я вважаю, що майбутнє є для міста Вовчанськ. Я і всі мешканці громади вірять у перемогу, вірять, що ми повернемося в рідне місто і відбудуємо. Тому що Вовчанськ є форпост на кордоні, тому після перемоги нам потрібно будувати кордони і, звичайно ж, місто Вовчанськ.
Що треба відновлювати першим? Можливо, ви вивчали досвід країн після Другої світової війни?
- Щоб відновлювати місто, потрібно забезпечити людей робочими місцями, закладами освіти, дошкільної освіти. Другий етап – це житло для мешканців.
А де вони будуть жити, коли будуть відновлювати місто?
- Модульні містечка. Але ж і Вовчанськ, ви розумієте, не так уже далеко від міста Харків знаходиться. Це 70-80 км. Звичайно, можна приїздити у Вовчанськ і відбудовувати. Є населені пункти, які відділені від кордону і від міста Вовчанськ. Теж можна там знаходитися і проживати тимчасово, щоб відбудовувати. Зараз не на часі розмовляти про відбудову, тому що ми не розуміємо, чим це все скінчиться і на якому етапі завершаться обстріли міста, і що залишиться від міста.
Судячи з усього, росія нікуди не подінеться і Вовчанськ буде в кількох кілометрах від кордону. Вовчанську громаду знали за базами відпочинку, місцями відпочинку та елітною нерухомістю. Чи не перетвориться місто з рекреаційної зони на військове містечко?
- Я вважаю, що після закінчення бойових дій на території будуть переважно бази вже не відпочинку, а бази для військових, зосередження військ, прикордонної служби, зосередження тих військових, які потребують відновлення. У нас дуже гарні місця. Я вважаю, потрібно ті самі бази відпочинку відновлювати, але для військовослужбовців, щоб вони відновлювали свої сили. Усе буде залежати від того, як закінчиться війна, на якому етапі, які будуть руйнації, яку відповідальність понесе країна-агресор. Тоді ми можемо спілкуватися, розуміти, як далі будувати нашу країну, як далі будувати нашу громаду. Від сусідства ми не можемо відмовитися, сусід у нас – агресор. І ми повинні розуміти це.
Чи цікавиться хтось із іноземних партнерів долею Вовчанська? Чи хтось, можливо, виявляв бажання брати участь у відновленні?
- Вовчанськ знаходиться у 4 км від кордону. Зараз ні іноземні, ані наші хлопці, ані можновладці в Києві не можуть сказати, що робити з містом Вовчанськ і з усіма прикордонними населеними пунктами в Україні. Тому що ви розумієте, що питання сусіда, питання агресора зараз ще не вирішене. Тому зараз не актуально обговорювати, що далі буде. Далі і попереду тільки перемога, а потім будемо вирішувати, що і як робити з нашими населеними пунктами. Але я хочу наголосити, що всі мешканці Вовчанської громади бажають повернутися у свою громаду, у свої населені пункти і відбудовувати. Невелика кількість населення, мешканців Вовчанська, які виїжджають і не мають намір повертатися. Переважна більшість мають бажання повернутися і відбудовувати свій рідний край.
Чи можливо зараз вибити росіян із Вовчанська і як це зробити?
- Можливо. Звичайно, це і підтримка країн-союзників, які допомагають зброєю. У першу чергу – кількість зброї. І, звичайно, велика кількість людей, бійців, які мали би змогу вибити. Зараз ресурс України щодо військових обмежений, тому що кількість військових, які є у країни-агресора і які у нас є, неспівмірна. Є можливість, але це буде залежати від кількості жертв із нашої сторони.
Як це бути головою міста, якого по факту не існує?
- Дуже багато мені таких питань задають, але я ще раз відповім, що Вовчанськ – це не тільки місто Вовчанськ, а це Вовчанська громада, до якої входить 75 населених пунктів. І доля людей, які зараз проживають, які виїхали – усе залежить від нас. У нас є наміри допомагати, ми відкрили зараз у місті Харків Вовчанський гуманітарний хаб, щоб максимально допомагати мешканцям, які евакуювалися і знаходяться в місті Харків і Харківському регіоні. Ми докладемо максимально зусиль зараз щодо допомоги Збройним Силам. Тому що левова частка бюджету громади зараз іде на допомогу Збройним Силам, і військовим частинам, і бригадам, і хлопцям, які потребують допомоги у придбанні і FPV-дронів, і РЕБ, автомобілів різного типу. Левову частку бюджету ми витрачаємо зараз на підтримку Збройних Сил.
Який у вас найяскравіший спогад про місто Вовчанськ?
- Найяскравіший спогад, коли після деокупації ми приїхали в місто. Місто було ціле. Люди зустрічали нас із посмішками. Люди раділи, що повернулася Україна в місто. І це спогади були перші, коли ми приїхали в саме місто після деокупації.
Фото - Костянтин і Влада Ліберови
